Безбар'єрність

NonVisual Desktop Access (NVDA) — це безкоштовна програма зчитування з екрана (скрінрідер) з відкритим кодом для операційної системи Microsoft Windows. Завдяки озвучуванню тексту голосом або виведенню на шрифті Брайля, вона дозволяє людям із порушеннями зору чи дислексією повноцінно й безперешкодно користуватися комп’ютером та отримувати доступ до державних послуг і вебсайтів.

Щороку 6 липня у світі відзначають Всесвітній день поцілунку — свято, яке нагадує про важливість людської близькості, турботи та щирих почуттів. Поцілунок може бути знаком любові, підтримки, вдячності або дружби. Він не потребує перекладача, адже є однією з найзрозуміліших мов людського спілкування.

Щороку 26 червня світова спільнота привертає увагу до проблеми наркотичної залежності, незаконного обігу наркотиків та важливості підтримки людей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Міністерство розвитку громад та територій України спільно з ГО «ЛУН Місто» презентували практичний посібник «Як забезпечити доступність будівель і споруд для маломобільних груп населення? 10 простих кроків».

15 червня у світі відзначають Всесвітній день поширення інформації про зловживання щодо літніх людей — день, покликаний привернути увагу до поваги, турботи та захисту прав людей поважного віку.

Безбар’єрність — це не лише про доступність будівель чи послуг. Насамперед це про створення суспільства, у якому кожна людина, незалежно від життєвих обставин, має можливість бути почутою, підтриманою та реалізувати себе. Саме такі цінності щодня втілює у життя багатодітна родина Цапро з Володимирівської громади. Мама родини, Світлана Іванівна Цапро, народилася у 1983 році. Навчалася у місцевій середній школі, яку закінчила у 2000 році, здобувши повну загальну середню освіту. Згодом заочно отримала професію виноградаря 3-го розряду. Нині працює робітником з благоустрою, сумлінно виконуючи свої обов’язки та роблячи свій внесок у розвиток громади. Її чоловік, Сергій Валерійович Цапро, 1976 року народження, багато років працював у фермерському господарстві «Мєліхов», а сьогодні продовжує трудову діяльність у фермерському господарстві «Корольов». Він є надійною опорою для своєї родини та прикладом працелюбності для дітей. Історія подружжя розпочалася у 2005 році, коли вони познайомилися та створили сім’ю, засновану на взаємній повазі, довірі та підтримці. Сьогодні вони виховують п’ятьох спільних дітей: Крістіну (2010 року народження), Тетяну (2012 року народження), Аліну (2014 року народження), Софію (2016 року народження) та Аміну (2009 року народження). Особливої поваги заслуговує те, що подружжя з любов’ю та турботою ставиться не лише до спільних дітей. У кожного з батьків є діти від попередніх відносин, які також залишаються важливою частиною великої родини та не позбавлені уваги, підтримки й батьківського тепла. Родина Цапро є чудовим прикладом того, як у багатодітній сім’ї можуть гармонійно поєднуватися працьовитість, взаєморозуміння та щира любов. Тут кожен знає ціну праці, вміє підтримати близьких у складну хвилину та розділити радість успіхів. Саме такі родини формують основу сильного та згуртованого суспільства. Їхній приклад демонструє, що безбар’єрність починається з родинних цінностей, рівного ставлення до кожної дитини, взаємної поваги та створення атмосфери, у якій кожен член сім’ї відчуває себе потрібним, важливим і захищеним. Родина Цапро — це приклад єдності, відповідальності та родинного тепла, які допомагають долати життєві труднощі та впевнено дивитися у майбутнє. #безбарєрність #bezbariernist #barrierfree #БезбарєрністьЦеКолиМожеш #Миколаївщина_безбарєрна #володимирівськагромада  

Власов Анатолій Васильович народився 09 січня 1990 року в селі Олександрівка. Саме тут пройшли його дитячі та юнацькі роки, тут він зробив свої перші кроки у доросле життя. З 1997 по 2005 рік Анатолій навчався у місцевій школі, де здобув середню освіту. Після закінчення школи вступив до Інгулецького технікуму, обравши спеціальність «Технологія відкритих розробок». Успішно завершивши навчання, отримав професію машиніста бурової установки. Свій трудовий шлях Анатолій розпочав охоронцем на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті. З 2011 по 2023 рік працював за здобутою професією. "Навесні 2023 року добровільно став на захист України та вступив до лав Збройних Сил України. Службу ніс у складі 95 окремої десантно штурмової бригади на Мар’їнському напрямку Донецької області — одному з найважчих напрямків бойових дій." Під час виконання бойових завдань Анатолій отримав поранення. Через стан здоров’я йому було встановлено групу інвалідності. Проте навіть після пережитого він не втрачає сили духу. Його історія — це приклад мужності, незламності та відновлення. Вона нагадує нам про важливість безбар’єрності — створення у суспільстві умов, у яких кожен ветеран, кожна людина після поранення чи складних життєвих випробувань матиме підтримку, повагу та можливість жити повноцінним життям. Безбар’єрність — це не лише про пандуси чи доступність будівель. Це про ставлення, розуміння, підтримку для кожного, хто повернувся з війни та потребує допомоги у відновленні. 💙💛 Дякуємо нашим Захисникам за мужність, силу духу та любов до України.

Щороку 12 травня у світі привертають увагу до проблеми синдрому хронічної втоми — стану, який суттєво впливає на якість життя людини, її працездатність та соціальну активність. Це не просто перевтома, а складний стан, що потребує розуміння, підтримки та доступу до медичної допомоги.

Щороку 5 травня світова спільнота відзначає Міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю. Цей день — не лише про підтримку, а й про нагадування: кожна людина має рівні права, можливості та гідність незалежно від стану здоров’я.

Безбар’єрність — це не лише про інфраструктуру чи доступ до послуг. Це передусім про можливість жити, працювати, виховувати дітей і не втрачати надію, навіть коли життя змінюється назавжди. Саме такою є історія родини Кельбаса Андрія Олександровича.