Безбар’єрність — це про людей: історія родини Кельбаса
Безбар’єрність — це не лише про інфраструктуру чи доступ до послуг. Це передусім про можливість жити, працювати, виховувати дітей і не втрачати надію, навіть коли життя змінюється назавжди. Саме такою є історія родини Кельбаса Андрія Олександровича.
Андрій Олександрович народився, виріс і навчався у селі Скобелеве. Згодом доля привела його до Білозерки Херсонської області, де він створив сім’ю, будував життя, виховував дітей. Разом із дружиною Тетяною Василівною вони мріяли про майбутнє, як і тисячі українських родин.
Та повномасштабне вторгнення змусило їх залишити рідний дім. Родина отримала статус
внутрішньо переміщених осіб і була змушена переїхати до матері, починаючи життя фактично з нуля. Це ще один приклад того, як війна створює бар’єри — фізичні, соціальні, емоційні.
У сім’ї двоє синів. Молодший, Ростислав Андрійович, 2015 року народження, нині навчається у 5 класі в місті Новий Буг. Старший син уже дорослий, живе окремо в Миколєві та працює у Херсоні. Дружина — домогосподарка, яка тримає родину разом і підтримує близьких у непрості часи.
У березні 2023 року Андрій Олександрович був мобілізований. Він став на захист України, як і тисячі інших чоловіків. У листопаді того ж року
отримав поранення внаслідок бойових дій, а з травня 2024 року має статус ветерана війни.
Повернувшись до мирного життя, Андрій Олександрович знайшов розраду у справі, яку любив і раніше — бджільництві. Саме ця праця стала для нього джерелом сили, відновлення та віри в майбутнє.
Історія родини Кельбаса — це про безбар’єрність у дії. Про здатність долати труднощі, адаптуватися до нових умов, не зламатися під тиском обставин. Але водночас — це нагадування про те, як важливо створювати умови підтримки для внутрішньо переміщених осіб, ветеранів, їхніх родин.
Бо справжня безбар’єрність — це коли людина, попри втрати й випробування, має можливість жити гідно, працювати, виховувати дітей і мріяти.
А найбільша мрія Андрія Олександровича — повернутися додому, у рідну Білозерку. «До свого, хоч і пошкодженого, але такого дорогого серцю дому.»,- каже пан Андрій. І, як і кожен українець, він понад усе чекає одного — Перемоги та миру на своїй землі. 🇺🇦
#безбарєрність #bezbariernist #barrierfree #БезбарєрністьЦеКолиМожеш #Миколаївщина_безбарєрна #володимирівськагромада
