Дідух Сергій... Віддаймо шану герою…
Старший солдат
ДІДУХ
СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
(12.04.1982-30.06.2023)
Дідух Сергій Миколайович народився в селі Червона Знам’янка (нині село Шевченкове Баштанського району Миколаївської області) в багатодітній дружній сім’ї колгоспників.
З 1988 по1997 роки Сергій навчався в Червонознам’янській ЗОШ І-ІІ ступенів, після закінчення якої продовжив навчання в Казанківському СПТУ-41. Отримавши диплом механізатора, він розпочав свою трудову діяльність в ПСП «Агрофірма імені Шевченко» трактористом.
У 2015-2017 роках став на захист Батьківщини, полишивши улюблену справу землеробства. За виконання бойових завдань мав подяки командування. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній Операції».
З 2017р- 24.02.2022р працює в ПСП «Агрофірма імені Шевченко».
З 26 лютого 2022 року став на захист Батьківщини. Важку роботу солдата виконував так само сумлінно як і вирощував хліб.
30 червня 2023 року загинув старший солдат Дідух Сергій Миколайович, отримавши вибухові травми та осколкові ушкодження під час виконання бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини.
Відважний кіборг «Лісник» віддав своє життя за мирне небо над Україною на Донецькому напрямкув Бахмутському районі.
Місце поховання: село Шевченкове Баштанського району .
24 жовтня 2023року нагороджено орденом « За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Велика шана герою-земляку!!!
Подвиг його в нашій пам’яті!
Низький уклін його мамі, найщиріші співчуття всім рідним!
Світла Сергію пам’ять !
* * *
Зі спогадів першого вчителя Червонознам’янської ЗОШ Лазарєва Олексія Григоровича -
перше знайомство з класом було незвичайним. Переді мною стояли маленькі чарівні, трішки сором’язливі дітки. Їх в класі було 12, з них 9 хлопчиків та 3 дівчаток. Кожен з них залишив в моїй пам’яті якісь епізоди шкільного життя. Згадуючи Сергійка, переді мною постає добрий , чарівний, відповідальний , позитивний хлопчик, який був надзвичайно трудолюбивий допитливий, старанний. З першого класу захоплювався технікою. Мріяв стати механізатором, вирощувати хліб, а особливо марив стати комбайнером.
Мрія здійснилася!
На жаль ворог обірвав усі його плани. Сергій віддав своє життя за те, щоб Українську землю не топтали окупанти , а нащадки в мирі вирощували хліб …
* * *
Зі спогадів вчителя початкових класів Маковецької Людмили Михайлівни -
Сергія я знаю з раннього дитинства. Він ходив до дитячого садочка разом з моїм сином, а потім разом пішли до першого класу. Навчаючись у початкових класах, Сергійко був дружелюбним, усміхненим, добрим, веселим, порядним хлопчиком. А ще він був дуже трудолюбивим. Ще з дитинства мріяв про професію механізатора і бажання його здійснилося. Товаришував з дітьми у класі. Був активним та любив спорт.
Загибель Сергія – це невимовне горе. Ми завжди будемо пам’ятати його, гордитися ним. Адже він віддав своє життя за Україну, за мирне небо для нас.
Вічна пам’ять та слава Герою!!!
* * *
Зі спогадів класного керівника Дмитрюк Людмили Василівни -
війна-це найстрашніше, що придумали люди. Вона завжди приходить непрошеною. Заходить не стукаючи. Забирає не питаючи. За собою залишає сльози і смерть.
Тяжкою журбою сповнилося серце, коли на щиті додому повернувся ще один наш Герой – Дідух Сергій Миколайович, мій учень.
Я була класним керівником у Сергія з п’ятого по дев’ятий клас. Яким він був? Звичайним, таким як всі. Старшим сином у своїх батьків, можливо, більш добрим і чуйним. У школі звичайним учнем, можливо більш трудолюбивим. Завжди допомагав в будь-якій справі. На нього можна було покластися і я знала , що те завдання , яке він отримав, воно буде зроблено. А ще у шкільні роки хотів навчитися робити всього по господарству і був у цьому дуже наполегливим. Поламаний стілець - вмить був доведений до ладу, ніжка в парті хиталася - Сергій знав, як дати раду. Товариський, життєрадісний, при зустрічах щира усмішка і привітність завжди була на обличчі.
Війна розкриває потенціал кожної людини. Показує: хто є хто. Сергій, як справжній чоловік, з перших днів війни пішов захищати своїх рідних, свою землю, нас всіх.
Коли я дізналася про загибель Сергія, біль краяв серце. Виразити співчуття не можливо, бо бракує слів, ще ніхто не вигадав слів, якими можна зарадити горю, але є пам’ять.
Незабутня тобі, Сергію, пам’ять!
Герої не вмирають, вони залишаються в наших серцях і в нашій пам’яті!
* * *
Зі спогадів вчителя математики Червонознам’янської ЗОШ Рукоманової Віри Михайлівни -
Сергій був душевно-світла, сонячна людина з великим чистим серцем. Якщо йому важко давалась математика, то в працьовитості йому не було рівних. Він був добрим і завжди готовий прийти на допомогу. Він за мир на землі заплатив власним життям. Зробив усе що міг, себе в бою не пожалів, а рідний край зберіг!
* * *
Зі спогадів директора ПСП «Агрофірма імені Шевченко»
Новгородського Віктора Володимировича -
прийшов молодий, нерішучий тракторист. Сергію надали старенького трактора, але за короткий період роботи він проявив себе вправним, вмілим, наполегливим та знаючим механізатором. Швидко зумів застосувати свої знання на практиці. Постійно цікавився новою технікою та сучасними технологіями вирощування хліба. Згодом працює на новому тракторі, комбайні. Чесно, добросовісно та професійно виконував виробничі наряди. З повагою ставився до керівництва та колективу.
Сергій був справедливий, цілеспрямований - свою точку зору відстоював, якщо він дійсно правий. Від роботи Сергій Миколайович завжди отримував задоволення. Ніколи, ні в кого не просив допомоги, завжди все сам.
Для багатьох - справжній друг та товариш, який щедро допомагав іншим. Сергій користувався авторитетом в колективі та був наставником для молодих працівників.
Мав багато мрій та планів, любив життя. За багаторічну та сумлінну працю, високий професіоналізм, відповідальне ставлення до обраної справи - хлібороба Дідух Сергій Миколайович був відзначений подяками та грамотами від Казанківської районної державної адміністрації та дирекції ПСП «Агрофірма імені Шевченко».
Важко повірити, що Сергія вже немає з нами. Нам всім його не вистачає.
Для нас – ВІН ГЕРОЙ!!!
ГЕРОЇ не вмирають і їх не забувають.
Вічна та світла пам'ять тобі - ХЛІБОРОБЕ!!!
* * *
Спогади старости Шевченківського старостинського округу Володимирівської сільської ради Кривоцюк Лідії Миколаївни -
схилімо голови перед відвагою та стійкістю нашого односельчанина - Дідуха Сергія! Воїна, який вірив у перемогу до останнього подиху і пожертвував собою за ради світлого майбутнього України! Його відданість нашій країні є прикладом для всіх нас. Сергій був добрим сином, братом , дядьком та товаришем. Для батьків порадником та помічником. В нього були золоті руки, все вмів і робив до ладу.
Немає горя більшого на світі, коли від нас навік відходять діти…
