Повитиці – небезпечні паразити.
Повитиці (Cuscuta spp.) - це паразитні квіткові рослини, які будучи стебловими паразитами, не мають ні листя, ні кореня. Живуть ці паразитичні рослини переважно за рахунок інших рослин-живителів і розмножуються насінням.
До переліку карантинних бур’янів включені усі види роду повитиць, які можуть зустрічатись на території України. Назва – повитиця (латинською “кускута”), походить від арабського слова «keckout», що означає «зв’язувати, пришивати». Видовий склад повитиць досить численний. На земній кулі нараховується 274 види повитиць. Для України надзвичайно шкодочинними є 14 видів повитиць – повитиця польова, повитиця біла, повитиця зближена, повитиця південна, повитиця бессарабська, повитиця льонова та ін.
Повитиця – однорічна рослина, віднесена до списку А-2 «Карантинні організми обмежено поширені в Україні», має нитковидне, жовте або помаранчево-жовте витке стебло. До рослини-господаря повитиця присмоктується присосками, які називають гаусторіями. Коренів і листків на стеблах у повитиці немає, вони їй не потрібні, бо весь її життєвий цикл проходить на тілі іншої рослини. Коли насінина повитиці проростає, на першому етапі життя проростка утворюється і корінець. Він закріплюється в ґрунті, а другий кінчик – майбутнє стебло – витягується, вигинаючись по спіралі. Як тільки цей проросток зіткнеться із стеблом майбутнього господаря, він починає завиватися навколо нього, а корінець відсихає – потреба в ньому минула. Одна повитиця здатна за вегетаційний період висмоктати близько сотні трав’янистих рослин.
Насіння зберігає схожість до 30 років. В Україні воно найбільш інтенсивно проростає у травні-червні при температурі грунту +17+240С. Сходи повитиці можуть самостійно розвиватися протягом 2-4 тижнів, досягаючи довжини стебла 28-35 см, після цього вони гинуть, якщо біля них немає рослин-живителів. З численних дрібних квіточок повитиці швидко визріває насіння. Одна рослина може створити до 30 тис. життєздатних насінин. До того ж, повитиця має здатність до вегетативного розмноження уламками стебел, тому може переноситись від первинного місця проростання на великі відстані.
Повитиці можуть розвиватися на рослинах різних класів, родин і біотипів – одно- і багаторічних травах, чагарниках. І хоча цей бур’ян не має вузької спеціалізації щодо об’єкта паразитування, проте кожен вид повитиць все-таки має свої специфічні «вподобання» у виборі уражуваних рослин. Так, наприклад, повитиця льонова може розвиватися лише на льоні та рижії, а повитиця польова – є справді «всеїдним» представником цієї родини і пошкоджує понад 200 (а за окремими даними – і до 630) видів культурних і дикорослих рослин. Зокрема, це багаторічні бобові трави (конюшина, люцерна, буркун), буряки, вика, льон, коноплі, тютюн, махорка, сочевиця, горох, соя, кормові боби, а також численні овочеві та баштанні культури.
Під час планування заходів боротьби із повитицями слід чітко усвідомлювати два моменти. Перший- позбутися повитиці вкрай складно. Другий – якщо бур’ян уже уразив культурну рослину, то знищити його можна переважно тільки разом із нею. Повна ліквідація вогнищ цього бур’яну потребує тривалої і дуже кропіткої роботи, часто впродовж декількох років систематичного його знищення у вогнищі зараження. Тому найкращим способом уникнути неприємностей, пов’язаних із поширенням – є профілактика, зокрема ретельне дотримання правил карантину рослин:
- ретельна перевірка насіннєвого матеріалу: у разі виявлення насіння повитиць проводять доочищення, а в окремих випадках – утилізують;
- ретельне очищення машин та знарядь, що використовували на збиранні врожаю;
- недопущення потрапляння бур’яну у корми (із зеленою масою, сіном, зерновими відходами тощо);
- дотримання сівозмін із висівом культур, які не уражуються або слабко уражуються повитицями: всіх видів зернових та соняшнику;
- впровадження у сівозміну полів із чорним паром;
- оранка полів, засмічених повитицями, на всю глибину орного шару;
- скошування вогнищ уражених посівів із захопленням півтораметрової гарантійної зони навколо, обов’язково до цвітіння бур’яну;
- висушування скошеної маси, винесення її за межі поля та спалювання;
- застосування гербіцидів, що внесені до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», для суцільного знищення повитиці разом із рослиною-живителем.
Ліна БАТРАК
Головний спеціаліст управління фітосанітарної безпеки
ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області
